Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
озвіріло — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
озвіріти — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
озвіріло — Присл. до озвірілий 2) … Український тлумачний словник
озвірілий — 1 дієприкметник від: озвірити озвірілий 2 прикметник розлючений … Орфографічний словник української мови
озвѣритисѧ — ОЗВѢР|ИТИСѦ (1*), ЮСѦ, ИТЬСѦ гл. Озвереть, стать как зверь: По что паче не обидиими есте. нъ противно творѧть озвѣрьшесѧ. вънегда паче обидими суть. раслаблѧюще(с). и въстирающе. (ἐκϑηριούμενοι) ПНЧ к. XIV, 167б … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)
озвірений — дієприкметник розм … Орфографічний словник української мови
озвірити — дієслово доконаного виду розлютити розм … Орфографічний словник української мови
озвіритися — дієслово доконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови
озвірілість — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
озвіріння — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
озвірювати — дієслово недоконаного виду розм … Орфографічний словник української мови
